Я тобі не стану снитися –
Вже не жінка і не птаха ще.
Пахнуть пальці полуницями.
Ти не чуєш теплих пахощів.
Ти зітхаєш. Ти вагаєшся.
Затуляєш очі спогадам.
У пташинім губиш галасі
Нашу музику непрохану.
Відступаєш. Просиш прихисту
У безбольного минулого.
Лиш твоє безсоння, – лихо з ним! –
До вікна чолом притулене,
Майже певне: згадки вицвіли.
Ніби спокій. Як і мріяв ти.
Пахне ранок полуницями.
І нічого з тим не вдіяти.
12.06.05