1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
13 липня 2011

Печаль

Оцінити
(7 голоси)

Ця паводь – зеленава і клечальна.
Дзвінке латаття в’яже течію:
Тремке звучання іншої печалі,
Що раз-позраз вливається в твою...

 

Ці рогози, що хиляться так сонно...
І равлики, що з дому утекли...
Цей сміх води на тихому осонні,
Що утішає ницих і малих...

 

Ти засинаєш літньою рікою
Ти тепло пестиш тихі береги.
Яка легка печаль у цім спокої –
Тут, певно, й біль не матиме ваги.

 

Та поки сниш віднайденим клечанням,
І грієш в пальцях невагомий щем –
Це літо проминає. Так звичайно –
Прощаючись цілунком у плече.

13.05.04

Детальніше в цій категорії: « Спогадами, світлинами