Відпускаю. Якщо
тобі треба, щоб я відпустила.
Відпускати стрілу –
чи подужав би стримати лук?
Відірвешся пташиною від
нерухомого тіла
І – поволі. По кроку.
В безбарвну нічийну імлу.
Це не вперше тобі
цілувати прощанням долоню.
Вистигати у рухах і снах.
Відцвітати в очах.
Забувати тепло й шепотіння
вологого лона.
Неминучість минання.
Вогонь. Передсвітня свіча.
Ти минаєш світи,
перехрестями русел утікши
Від сліпого плачу
пересохлих у відчаї днів.
Відпускаю – бо знак.
Бо стрімкий і замріяно-інший
Не відкривши очей,
напівсном проминаєш в мені.
25.03.04