Дотлівати, мов небо. Мов небо осіннє на заході.
Вистигати, як води. Лише – у своїх берегах.
Не вживати ні жодних, ні ані жоднісіньких заходів.
Просто тліти – і слухати, як витікає жага.
Витікає крізь пальці, ще досі не хлинула горлом.
Витікає крізь очі. А далі – напевно, до зорь.
Ми на лініях різних. І, ясно, у різних вагонах.
Я – нічний. А ти денний, напевно що денний дозор.
А не стане жаги – можеш легко нарешті зітхнути:
Невагомої ніжності ти не відчуєш у сні.
Непомітна, мов янгол, я стану творити спокуту.
І надкушеним яблуком гріх буде снитись мені.
16.10.10
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Аби ти знав, викладачу в І залишаться - вірші (26.01.21)
- І Ви - десь поруч в І залишаться - вірші (25.01.21)
- А любов моя, хоч і у комі, — жива в Мелодія вічних прощань (22.01.21)
- Паперові сани в Сонцетяжіння (20.01.21)
- Не треба слiв, пророщених в теплi в Хортицькі дзвони (18.01.21)
- Доню моя, доню. пісня в Пісні (14.01.21)
- Я знаю все, що буде і було в Я зроду тут живу (13.01.21)