1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
15 червня 2012

Оксані Куценко

Оцінити
(5 голоси)

І.  Я врешті тебе відшукую – віриш, Оксано?

Я врешті тебе виструнчую посеред тексту.

І приміряю до тебе непевне слово «осанна».

І врешті вже почуваюсь – немов під екстазі.

 

А просто – слово. А просто – з лона здобути.

В рядок укласти. І тихо дихати в тексті.

Оце, Оксано, - немов напилася трути…

Цікаво – наступні вірші і далі – в теках?

 

ІІ.  Ярославно чернігівська! Вал золотіє.

Серед ночі – світається. Та не об тому твій спів.

Твої очі золотить і срібно лягає на вії

Твого князя дорога. Без меж. І ознак. І стовпів.

 

Щойно очі знайти – й повертанням увік не зблукати.

Щойно слово знайти – й приторочиш, мов скарб, до сідла.

А на місяці завше – і Авель. Не тільки що Каїн.

А під місяцем – двом (і навіки) дорога лягла.

 

26.05.09