Ось такий саундтрек до німого кіно.
Ледве чутний мотив із повітря ловлю.
Трішки дивно: мажор огортає мінор.
Дай подумати хвильку: напевно ми – блюз?

 

І мовчання пливе. І чи час говорить?
Може, просто мовчати і слухати час?
Уривається подих. Ламається ритм.
Дай подумати, сонце. Напевно ми – джаз?

 

Агресивно сміється недбалий мотив.
Озивається скриками пристрасть сліпа.
Повний безлад думок і хаос почуттів…
Дай подумати (спробую): може ми – панк?

 

А в сусідів над нами камлає Кобзон.
А із прасок усіх долітає попса…
Ми – вся музика світу, коли ми разом.
Так, напевно, вони і звучать – небеса.

 

18.06.12