Я маю неприборканого звіра:
Зі мною котрий день живе зневіра.
Змітає пил, чаклує над плитою…
Харчується моєю самотою.
Увечері ляга зі мною в ліжко,
А ранками сичить, мов дика кішка.
Хоч як не дивно, та мене не кривдить.
Лиш каже: – Не чекай. Він знов не прийде.
Я поки сперечаюся хоробро,
Та ба – не йде. Бо їй у мене добре.
Вона – хмарина у моєму небі:
Я знов не дочекалася на тебе.
Та сподіваюсь попри самоту я,
Що прийдеш – і від неї порятуєш.
Наївна і довірлива… Така я.
Я ще чекаю. Все іще чекаю.
А сил – все менше. А зневіра – поруч…
Приходь, коханий. Світ без тебе чорний.
14.09.12
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Аби ти знав, викладачу в І залишаться - вірші (26.01.21)
- І Ви - десь поруч в І залишаться - вірші (25.01.21)
- А любов моя, хоч і у комі, — жива в Мелодія вічних прощань (22.01.21)
- Паперові сани в Сонцетяжіння (20.01.21)
- Не треба слiв, пророщених в теплi в Хортицькі дзвони (18.01.21)
- Доню моя, доню. пісня в Пісні (14.01.21)
- Я знаю все, що буде і було в Я зроду тут живу (13.01.21)