Не хочеш – то не говори.
Я і сама сказати можу.
Такі вже правила у гри:
Печалі й ніжності тотожність.
Так повелося поміж нас –
І страшно, й радісно, й тривожно…
Мене лякає ця стіна.
Та в ній є двері. Як і в кожній.
І попри схлипи самоти
Та причитання безнадії
Дійти. Знайти. І увійти
Непросто. Але я зумію.
Я ще не знаю, що утну, –
Хоч, звісно, я – не Мерлін Менсон.
Та битись лобом об стіну
Не стану. Бо не бачу сенсу.
Крім того, я не Чарлі Рей.
Тому – без сенсу і потреби
Не відчинятиму дверей,
Якщо за ними – світ без тебе.
Із цих сполоханих лабет
Шукаю стежки, мій коханий.
Ні, я боюся не тебе.
А нас. Яких. Колись. Не стане.
14.09.12
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Аби ти знав, викладачу в І залишаться - вірші (26.01.21)
- І Ви - десь поруч в І залишаться - вірші (25.01.21)
- А любов моя, хоч і у комі, — жива в Мелодія вічних прощань (22.01.21)
- Паперові сани в Сонцетяжіння (20.01.21)
- Не треба слiв, пророщених в теплi в Хортицькі дзвони (18.01.21)
- Доню моя, доню. пісня в Пісні (14.01.21)
- Я знаю все, що буде і було в Я зроду тут живу (13.01.21)