Остання, найрозмінніша з монет
По мандрах – згаслим сонцем на землі…
Я майже полюбила Інтернет –
Як люблять дощ. Бо в нім не видно сліз.
А той, хто взяв і витрусив з міхів
Із непотрібним мотлохом чуттів,
Без жодних слів, без намірів лихих
Давно пішов. Мені здалося – втік.
Дощить. І повертає на сумне.
В калюжах – зорі. У калюжах – лід…
Я лиш боюсь, не вистачить мене –
Якраз мене! – на постіль або хліб.
З моїх безсонь, розсипаних вночі,
Росте полин. Гіркий і запашний.
В Інеті – тиша. Скайп також мовчить
Укупі з тим, хто винен без вини.
Тож – не пристало плакати мені:
Напевно, в нього є що віддавать
За постіль, хліб… За лід і перший сніг,
В якому сліз вже точно не сховать.
19.11.12
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Аби ти знав, викладачу в І залишаться - вірші (26.01.21)
- І Ви - десь поруч в І залишаться - вірші (25.01.21)
- А любов моя, хоч і у комі, — жива в Мелодія вічних прощань (22.01.21)
- Паперові сани в Сонцетяжіння (20.01.21)
- Не треба слiв, пророщених в теплi в Хортицькі дзвони (18.01.21)
- Доню моя, доню. пісня в Пісні (14.01.21)
- Я знаю все, що буде і було в Я зроду тут живу (13.01.21)