Зібравшись у дальні далі,
У вишні висі,
Хоча б – із жалю,
Прошу: озвися.
Але – ні звуку, ні звуку.
Об скло – краплини.
Простягну руку –
Простягну тіні.
А тінь – тремтлива, непевна.
А тінь – зникома.
Хоча її замовляю ревно:
— Ти вдома, вдома!
Мовчить, печальна:
Таким був присуд –
Вона зібралась у дальні далі,
У вишні висі.
І я, убравшись у чорні шати,
Іду травою…
Вона просила мене лишатись –
Живою.
3.10.12
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- День новий прийшов в Пісні (01.07.22)
- КОНКІСТАДОР в Благовіст (26.06.22)
- Наталка Фурса. Наші голоси звучать в унісон... в Спогади, рецензії, статті (20.06.22)
- Дев’ятий рік пам’яті по Марині Брацило в Новини (15.06.22)
- Поглядом стрілися, в сні перетнулися… в Ключі від ранку (14.06.22)
- Ноктюрн в Mare Amoris (Морю, з любов’ю) (07.06.22)
- Ноктюрн в Проза (05.06.22)