Не спиш… Який кумедний збіг.
Мовчиш… То й добре, мій хороший.
З-поміж усіх моїх скарбів
Любов до тебе – найдорожчий.
Він – поза межами жаги,
В гіркому, чорному мовчанні.
Я не ховалась від богів.
Вони позаздрили, звичайно.
Не я – тепло твоїх безсонь
І сонний усміх прокидання…
Але – ти тут. Моїм ласо.
Моїм невидимим арканом.
Світаннями мого вікна.
Легким вогнем мого багаття…
Що з того, що немає – «нас»?
Я є. люблю. І тим багата.
Без жодного «якби», «або»,
Без майбуття, мети і мрії
Живу. Співаю. І любов,
Мов дитинча, під серцем грію.
23.11.12
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Наталка Фурса. Наші голоси звучать в унісон... в Спогади, рецензії, статті (20.06.22)
- Дев’ятий рік пам’яті по Марині Брацило в Новини (15.06.22)
- Поглядом стрілися, в сні перетнулися… в Ключі від ранку (14.06.22)
- Ноктюрн в Mare Amoris (Морю, з любов’ю) (07.06.22)
- Ноктюрн в Проза (05.06.22)
- Вітаємо видавництва, дружні до творчості Марини Брацило в Новини (28.05.22)
- Спогади – сигаретами в І залишаться - вірші (25.05.22)