Не спиш… Який кумедний збіг.

Мовчиш… То й добре, мій хороший.

З-поміж усіх моїх скарбів

Любов до тебе – найдорожчий.

 

Він – поза межами жаги,

В гіркому, чорному мовчанні.

Я не ховалась від богів.

Вони позаздрили, звичайно.

 

Не я – тепло твоїх безсонь

І сонний усміх прокидання…

Але – ти тут. Моїм ласо.

Моїм невидимим арканом.

 

Світаннями мого вікна.

Легким вогнем мого багаття…

Що з того, що немає – «нас»?

Я є. люблю. І тим багата.

 

Без жодного «якби», «або»,

Без майбуття, мети і мрії

Живу. Співаю. І любов,

Мов дитинча, під серцем грію.

23.11.12