Сотають світло усміхи віконниць.
Дарує сни твоє найкраще літо…
Пощо тобі різець, Пігмаліоне?
Різець мене не в силі оживити.
Печаль творіння – як не усміхайся.
Безсонна ніжність – завше і сьогодні.
Торкають мармур пальці – пальці майстра,
Такий прекрасний. І такий холодний.
А ніч – вона сміється і співає.
А ніч – своє: про пестощі і ласку…
Торкнися вуст. Відчуй, як оживає
Самим тобою витворена казка.
Ми будемо – як боги і як діти
У мить, коли прокинуся твоєю –
Дарунок золотої Афродіти.
Пробуджена тобою Галатея.
22.06.12
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Наталка Фурса. Наші голоси звучать в унісон... в Спогади, рецензії, статті (20.06.22)
- Дев’ятий рік пам’яті по Марині Брацило в Новини (15.06.22)
- Поглядом стрілися, в сні перетнулися… в Ключі від ранку (14.06.22)
- Ноктюрн в Mare Amoris (Морю, з любов’ю) (07.06.22)
- Ноктюрн в Проза (05.06.22)
- Вітаємо видавництва, дружні до творчості Марини Брацило в Новини (28.05.22)
- Спогади – сигаретами в І залишаться - вірші (25.05.22)