Як і кожна коштовність,

не знаєш своєї ціни.

Як і кожен дарунок,

не знаєш, чи справді ти – радість.

Проявившись у світ

за велінням Мари чи Мани,

Ти довіку не знатимеш,

зрадять тебе чи не зрадять.

 

Так лиш іскри пульсують

на кінчику пензля Творця.

Так лиш бризками море

цілує опівночі шкіру.

Що ж, ти просто існуєш.

І казка маленька оця

Невідома тобі.

Бо не можна тебе – понад міру.

 

Я скажу – і почуєш:

перлина лягає до рук –

І лиш руки ті знають

вагу й невагомість перлини.

Ти дарунок? Із вдячністю

ніжно і легко беру.

Ти коштовність? Я – та,

що нарешті оцінить.

 

Тож – засни собі легко.

Ти вартий найкращого сну.

Стерегтиму до ранку

застиглу між пальцями кличність…

Ти – не знаєш. Лиш я:

я ніколи тобі не мину.

У долонях моїх

засинай – проявляючись в вічність.

 

30.05.12