Тонко і ламко. До рук не візьму крижинки.
Теплий мій подих – не їй, бо – не час весні.
Легко. Зникомо. Прозоро… Діагноз: жінка.
Подумки – «так». А уголос – як завжди – «ні».
Крига, що гріє. Долання усіх законів.Темрява світла. Осяяння у пітьмі…
Знаю: назавжди. Але не скажу – «до скону».
Просто тому, що голос – навзнак – знімів..
Просто – бо сніг. І немає реалій більше.Просто – бо зимно. А грітись – не було ким…
Просто – бо раптом торкаюсь до тебе віршем –
Пальцями – зась. Бо і звуки всі – навтьоки.
Так. Я боюся. Боюся і слів, і рухів.Так, мені страшно – уперше за довгий час.
Тільки от – музику сліпо намацують руки.
Може, ця музика твориться – імені нас?
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Хочеш казку в І залишаться - вірші (16.08.22)
- Що то зі мною, матусю в Пісні (14.08.22)
- Про любов уже все сказано в Пісні (09.08.22)
- Як впаде на дорогу остання зілина в Пісні (02.08.22)
- Листи, у яких немає жодних шансів бути відправленими в Проза (01.08.22)
- Сонячна пара в Новини (27.07.22)
- Востаннє в Проза (25.07.22)