Море пінно цілує
піски оксамитні
Завмираєш, почувши
мій спів у прибої
Застигаєш, зловивши
мій подих у вітрі
Я з тобою, мій
принце
я завжди з тобою
Море мушлі ховає
в піщаних шкатулках
Бо не хоче відкрити
тобі передчасно,
Що була я рятунком,
була я притулком
Безліч днів і ночей
доливаючи щастям
Море легко приймає
і легко відносить
І твої коралі
і мої поцілунки
Попри ту, що співом
розчісує коси
День по дні
ти чекаєш
нового дарунку
Море тягне долоні
й тікає безсило
І мій сміх опівнічний
його течією
Не питай, що дала я
і чим заплатила
За можливість
не бути і бути
твоєю
Море прийме монету –
Авжеж, «на удачу»
Море вміє ховати
скарби потаємні
Я не втратила голос.
Хто знає, що втрачу
При твоєму весіллі
по щастю твоєму?
Тільки море і знає.
Та що напророчить –
Приховає, під білою
піни габою
Лише в шепоті хвиль
ти шукаєш щоночі
Я з тобою, мій принце.
Я завжди з тобою
13.06.12