04 жовтня 2017

Щоночі входжу в темні зали

Друк
Оцінити
(4 голоси)

Щоночі входжу в темні зали…

Коли змовкає спів мечей,

Я розчиняюся в печалі

Твоїх безпам’ятних очей

 

І пригортаюся туманом

До чорних квітів на вікні…

Це добре, що твоя кохана

Не дорікне нічим мені

 

За безтілесність і мовчання,

за неприкриту шовком суть…

Та й що боятися туману?

Він тільки сум… холодний сум.

 

Нечутно йду.. Так ходять Музи,

Так ельфи дихають сумні…

Я добре знаю, що безглуздо

Сюди вертатися мені

 

Але мене не ваблять далі

Лиш очі – поле голубе…

Я розчиняюся в печалі

Аби позбутися себе.

 

Та знову - сонних вуст потала,

Війною стомлене плече…

Щоніч те саме… темні зали…

І невловиме щось іще…

1996

Останнє від administrator

Повернутись нагору