08 червня 2018

ВИПАДКОВІСТЬ

Друк
Оцінити
(2 голоси)

І.

І що тепер буде?

Здається, не буде нічого.

Ми – люди, лиш люди,

І то була просто дорога.

Спокійна відносно:

Перони, валізи, вокзали,

І все було просто –

Ми навіть тепла не шукали.

 

Усе вже минуло,

Минуло, як злива у травні...

Останній притулок

Підшукують спогади давні.

Спустошені груди –

Їм серця замало одного...

І що тепер буде?

Все просто: не буде нічого.

 

II.

Пройде безліч віків,

І у котромусь вимірі другім,

Де звичайними будуть

Терпіння і дружнє тепло,

Ти забудеш жалі,

І страждання, і біль, і наруги...

Але як же зі мною?

Згадай, адже все це було!

 

Тож на пам’яті може

Минуле тебе розіпнути,

Тихо скажеш: "Було..."

Стане вічним безсонням твоїм

Те, що звуть "ностальгія",

І раптом прокинеться смуток

В бездоганному світі

За нашим, безглуздо-сумним.

3.04.1993

Останнє від administrator

Повернутись нагору