1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
12 червня 2018

Сестрі Наталі

Оцінити
(3 голоси)

Наталко! Талочко! Натале!

Чи талий сніг, а чи потала,

Чи річка таль, чи спів металу,

Чи задзвеніла, чи розтала.

Чи розлилася крівця ала,

А чи На –талії твоїй

Спокусливо обвився змій?

 

Наталко! Талечко! Сестричко!

Дзвінкий струмок, бурхлива річка,

Щось від солодкої порічки,

Щось від самотньої смерічки…

Прийми вітання від Марічки

І пригадай на самоті,

Як нас гойдали золоті,

Разом веселі і сумні

Далекого дитинства дні.

 

Наталко! Талечко! З тобою

Ми упивалися журбою.

Чому? Ми знаємо обоє,

Не говорімо між собою,

Лиш не здаваймося без бою

В полон до спогадів своїх:

Вони – чи не найбільше з лих.

Ми надто кличем незабутнє.

 

Наталко! Талочко! Чи знаєш? –

Ще містом бігають трамваї

Я ще цьому належу раю,

Де забуття переживає

Усе, що тільки серце крає,

Але мене вже журно кличе

Дитинства нашого обличчя

У той медовий дивосвіт,

Де трави пахнуть степові.

 

Наталко! Талочко! Ще буде

І смуток тихий, і облуда,

Пробиті спогадами груди,

Всі наші примхи непідсудні.

І хай бабуні слово мудре

Поверне нас в зелене листя,

Де ми були наївні й чисті,

Де навіть в сповитку імли

Ми ще щасливими були.

Січень 1996

Детальніше в цій категорії: « ВИПАДКОВІСТЬ Котячі кігті випускає »