Ти мариш далями імлистими
Дощами, котрих не зловити
Незаперечний, наче істина,
В тобі народжується вітер
Твоїх очей зелена віхола
Тремтить невимовленим словом
Ти так тривожно й легко дихаєш,
Так прокидаєшся раптово…
Недбало граєшся в дорослого –
Такий упевнений і сильний
В тобі так мало мудрих роздумів
І так багато божевілля!..
Ти так безболісно і весело
Стуляєш очі, сном повиті,
Стаєш останнім перелесником
І розчиняєшся в повітрі.
17.03.98