Тепер я знаю, як пахне зрада.
Та – що приємно! – як пахне радість.
Для мене зрада відгонить тліном,
Євшаном – радість (воно ж – полинно).
Полин по серцю – хоч гіркотою –
Ураз замирить із самотою.
А щоби зради не чути гомін –
Тоді – євшану чебрець на поміч.
Не зраду – ніжність згадаю тепло.
Мої розмаї, пашіння степу.
А тільки й – жити. Бо тут – сорочка
Моя? Ну, роду мойого – точно!
22.05.13