Не ховай у серці зневагу
І не кидай словами в мене
Я не сміх, не пуста розвага,
Я – сон-зілля ясне зелене.
Я – твій сон весняний чарівний,
Я – сліпуча, п’янка омана,
Я – твоя польова царівна,
Я – веснянка, давно чекана...
На світанні відкриєш очі -
І побачиш мене в повітрі...
Хочеш, я тобі напророчу
Щастя – тихе, просте, нехитре?
А вночі заблукай між облич...
Шарудить мишеня із нірки...
Ти згадай мене. І поклич.
Я прийду промінчиком зірки.
Але ти не такий. Чужий –
Як зневажливо серце стука –
Ти угору не зводиш вій,
Лише зводиш повільно руку.
А слова - байдужі і рівні...
Не убий! Не убий, коханий!
Я – твій сон весняний чарівний,
Сон-трава... навесні... не в’яне…
1993