Я встаю, я співаю, заварюю, лью –
Витанцьовую… Що із того?
Ця рука, що лягла на руку мою, –
Запорука чи засторога?
Я долаю, підкорюю, тну течію.
Я уже зрозуміла майже:
Ця рука, що лягла на руку мою, –
Усміх світла, сонячний зайчик.
Розіллю, розіп’ю, розіб’ю сулію –
До, чи після, чи замість чаю…
І рука, що лягла на руку мою,
Аж нічого не означає.
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- РУДОМУ — ОХОРОНЦЮ НАШОГО ПІД’ЇЗДУ в Сонцетяжіння (21.05.22)
- Це я. Не поспішай мене прощать в Мелодія вічних прощань (21.05.22)
- Характерник в Хортицькі дзвони (19.05.22)
- Гість в Мелодія вічних прощань (16.05.22)
- Мати в Я зроду тут живу (07.05.22)
- Чорнобиль в І залишаться - вірші (26.04.22)
- На небі з квіту черешень в Мелодія вічних прощань (25.04.22)