ти йдеш з мого життя
понурим коридором –
на кілька кроків, днів,
жалів або років
тобі хлюпоче вслід
занедбаний вівторок,
понура середа,
а може, навпаки,
ти йдеш таким легким,
таким нечутним кроком –
немов тебе несе
безжальна течія
і вже такий нічий
цей морок, і морока
і ніжність, і біда,
і радість – нічия
такий нестримний лет
такої порожнечі
і вихори відлунь,
задивлені услід…
уже не знаю я –
це подорож
чи втеча
чи просто силует
самотності на склі
2002