04 листопада 2019

Безлiч сонць покотилося долi

Друк
Оцінити
(3 голоси)

Безлiч сонць покотилося долi,

I зими вже минуло двi…

Не були ми щасливi, вiдколи

Ти пiдкову знайшов у травi.

Двiчi жито зливалось зi стебел,

Двiчi жовкла й чорнiла стерня…

Ти ж – ну, що тобi ще було треба?

Все шукав до пiдкови коня.

Мiдна грива, палаючi очi…

Ти й у снах бачив тiльки його!..

Копитами вiдзенькують ночi

Над кульбабою щастя мого.

Ту пiдкову хтось кинув недобрий,

Щоб журбою струїти мене.

Ти пiшов i пiшов. Аж за обрiй.

А чи вернеш, чи вернеш з конем?

А над свiтом встають заграви.

Кинь шукати, коханий, кинь!

Я пiдкову закинула в трави.

Може, й прийде по неї кiнь.

15.12.1994

Останнє від administrator

Повернутись нагору