29 листопада 2019

Опливає свіча

Друк
Оцінити
(1 голос)

Опливає свіча. Ні! Це місяць на обрій зіперся.
Розпускається квітка. Чи сонце. То й морок мине.
В жовтих латах плаща я стаю до щоденного герця
Із собою і світом, який зневажає мене.

 

Мерехтливий вогонь невблаганно окреслює коло,
Та хода моя пружна – знаку не шукаю вгорі.
Жаль волосся мого золотий неприборканий шолом
Захищає не дуже від дротиків, списів і стріл.

 

Та доносить луна голоси побратимів крізь тишу.
Запах крові тривожить. І келихи сповнені вщерть.
Пиймо. Браття! По нас залишаються діти і вірші.
Отже, хто переможе, – скажіть мені, – Слово чи смерть?

14-15.04.1998

Останнє від administrator

Повернутись нагору