1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
27 грудня 2019

Пригадалася казка стара

Оцінити
(2 голоси)

І.

 

Пригадалася казка стара.
Серце тепло й стривожено стислось:
Так багато забутих прикрас
На ялинці смішного дитинства…

 

Так буває — надходить Різдво.
Забуваються біль і образи…
З давним другом святкуємо вдвох
Новорічну засніжену казку:

 

Сніг і сміх…Мов нема самоти,
Хоч тихенько насвистує вітер,
Що порвався старий серпантин
І улюблену кульку розбито

 

ІІ.

 

Коли зима надвечір входить в місто,
Усі жалі вкриває синій сніг.
Спалахують вогні. Немов намисто,
Видзвонюють і котяться у ніч.

 

І ви, мій друже, знову, як дитина
Рятуючись від смутку й самоти,
Купуєте ялинку, апельсини,
Якісь прикраси, дощик, серпантин…

 

Зоря стоїть над світом — і не гасне,
І спогади світлішають. І вам
Так хочеться повірити у казку —
Дитячу казку світлого Різдва.

 

ІІІ.

 

Ти так само, як і я —
Хочеш зустрічі і втечі.
Я без тебе — ничія
В цей різдв’яний світлий вечір.

 

І малюючи мене
Пензлем пам’яти без краю,
Ти вже знаєш, що мине
Самота в дзеркальній рамі,

 

Що розтане тужний щем,
Розчинившись у світанні,
Коли виповниться вщерть
Келих нашого чекання
.....
.....

Детальніше в цій категорії: « Опливає свіча А ви? - І я. »