Випало небо снiгом
Просто менi у сни.
Ранок. Сльота. Вiдлига.
Калюжка коло стiни —
Око на сiрому лобi,
Сповнене жаху й пiтьми:
Вулиця сонним Циклопом
Вклякла на зламi зими.
Втомлений шепiт фiранок
В такт переможеним снам,
Чаша з святими дарами —
Сонце в долонi вiкна —
Нас не очистить вiд скверни,
Змiшана э трунком доби.
Початок нової ери:
Ворога возлюби,
Потiм ввiйди у браму,
Створену з тiла мого.
Гiлка в вiконнiй рамi —
Чорний застиглий вогонь,
Скручений жмутом попiл.
Пристрасте! Ти — слiпа?!
Знаєш, на щастя попит
Вчора на бiржi впав.
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- РУДОМУ — ОХОРОНЦЮ НАШОГО ПІД’ЇЗДУ в Сонцетяжіння (21.05.22)
- Це я. Не поспішай мене прощать в Мелодія вічних прощань (21.05.22)
- Характерник в Хортицькі дзвони (19.05.22)
- Гість в Мелодія вічних прощань (16.05.22)
- Мати в Я зроду тут живу (07.05.22)
- Чорнобиль в І залишаться - вірші (26.04.22)
- На небі з квіту черешень в Мелодія вічних прощань (25.04.22)