Навколо вогні і роси,
Полум’яний пломінь світання.
У сонці заплутались коси.
В легкому серпанку і боса,
Я — бранка Кола Чекання.
Від Батька в свої долоні
Я дар прийняла незнаний,
Мов стала на край безодні:
Віднині й довіку — в полоні
Того, що колись настане.
Отак і шукатиму крила
До часу судної плати —
Прозора містична Сивіла,
Із полум’я власного тіла
Народжена, щоб чекати.
Хай полумя це міднокосе
Вмирає — воно пізнання
Прийдешнім вікам приносить.
А я — у серпанку і боса —
Лиш бранка Кола Чекання.
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Слова, старі, мов баба Горпина в Сонцетяжіння (19.04.21)
- У плетиво з гарячих тіл своє вплету в І залишаться - вірші (16.04.21)
- Колись давно, коли було не треба в І залишаться - вірші (15.04.21)
- І навіть фіранка мене боїться в Мелодія вічних прощань (14.04.21)
- В найбільший шал весняної повені в Мелодія вічних прощань (12.04.21)
- Відеопрезентація Пам'яті Юрка Ноги " Марина Брацило. Поезії прощань..." Автори: Ольга Черненко, Олена Степаненко в Мультімедіа (09.04.21)
- …Ти є у цьому місті в Мелодія вічних прощань (06.04.21)