Доки слова нависають важкими краплями –
От ніби скороприйдешня злива –
Доки можливі всі неможливі «раптом», –
Я щаслива.
Доки слова дозрівають – ґрона і кетяги –
Соком стривожено і неминучо пульсують, –
Доти я їхня єдино можлива леді.
Хочете – пані. А хочте – корчмарка. Всує
Згадую все (якщо знаєшся на пошуківці…) –
Тричі цитована і – попри все – цнотлива.
Те, що достигло, нарешті відпустить гілка.
Вдих – тятива – а, болить? – ну, то я щаслива.
10.06.08