Хто схрестив ці дороги
В запилені сірі розп’яття?
Хто позначив цей вибір
Тривожним безсонням нічним?
Хто приніс у цей світ
Спраглооке мандрівне прокляття?—
Ми шукаємо долю,
Блукаючи слідом за ним.Хто твердою рукою
Накреслив затьмарений обрій?—
Він впадає ув очі,
Коли не чекаєш біди,
Він лякає і кличе:
Ідеш, передчувши недобре,
Щоб лишити сліди —
Проминущі, непевні сліди.Хто щомиті тебе
Розпинає на сивому вітрі?
Хто примушує кров
В твоїх венах розносити біль?
І пульсує у скронях
Іще ненароджений витвір,
І здригаіться в корчах
Твій час, що безболісно збіг.Час іще витікає
Із вічності чорною кров’ю.
Ти ще можеш устигнуть —
Однаково маєш іти.
Бо нескоро колись
Ти з плачем припадеш до дороги —
І нарешті втечеш
З безпритульності і самоти.
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- А десь поруч в І залишаться - вірші (25.01.21)
- А любов моя, хоч і у комі, — жива в Мелодія вічних прощань (22.01.21)
- Паперові сани в Сонцетяжіння (20.01.21)
- Не треба слiв, пророщених в теплi в Хортицькі дзвони (18.01.21)
- Доню моя, доню. пісня в Пісні (14.01.21)
- Я знаю все, що буде і було в Я зроду тут живу (13.01.21)
- Зачекай, дитино. Не спіши з коханням в Ключі від ранку (12.01.21)