Тьмяно чомусь в дзеркалах –
Блякнуть сліпі вогні.
Десь і мене шукали.
Плакали по мені.
Клякли, мов поторочі.
Нипали по світах…
Хтось видивлявся в очі,
Шепотом стер вуста.
Довго питався свідків:
Як же я вийшла з гри?
В темряві смикав нитку,
Впущену в лабіринт,
Рвався з тенет плаценти,
Плакав моє ім’я…
Ось вона, зала в центрі.
Тут мала бути – я.
Пошукам край неначе.
Туга в очах німа…
Що ж ти закляк, шукачу?
Бачиш – мене нема.
20 червня 2020
Тьмяно чомусь в дзеркалах
Info
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Зелені відлуння дзвінкого холодного літа в Благовіст (19.10.20)
- У сивих шовках його снів в Благовіст (18.10.20)
- ЛИЦАРЮ МИНУЛОГО в Хортицькі дзвони (15.10.20)
- Один по одному, мов кролики – із капелюха в І залишаться - вірші (12.10.20)
- Це тільки листя, тільки листя в Я зроду тут живу (12.10.20)
- Розлуки золоте крило в Мелодія вічних прощань (12.10.20)
- Пісню сонця медову розлито по банках і бутлях в І залишаться - вірші (05.10.20)