Але що це? Ти знову — утік в минуле,
Де мене не було, і була банальність?
Тебе спогадом меду покликав вулик
У незлічений жах шестикутних пеналів.
Тобі знов до душі впорядкований морок,
Що безпечніший, аніж моє божевілля.
Не на мед, а на сльози подібне море,
Але плакати ліпше, ніж братися цвіллю.
Втім, про що я? Авжеж не про вартість меду,
Про царицю твою — погордливу самку,
Про твоє волелюбне безглузде кредо,
Від якого давно — ані дій, ні уламків.
Так, мій голос тремтить, та його не чути,
Він зникає у хорі колишніх коханок,
В віршах ніжності меншає, більшає — трути,
А колись і мене разом з ними не стане.
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- За далеким синім обрієм в Я зроду тут живу (22.02.21)
- Вимережу з гамору і криків в Благовіст (18.02.21)
- Котрийсь сон канапа марить в Благовіст (17.02.21)
- Хай буде день – зелений і терпкий в Я зроду тут живу (14.02.21)
- Я набираю номер твій в Мелодія вічних прощань (14.02.21)
- Вар’ятство. Збочення. Чаклунство в Мелодія вічних прощань (08.02.21)
- Ти не зумієш відшукати в Сонцетяжіння (02.02.21)