Але що це? Ти знову — утік в минуле,
Де мене не було, і була банальність?
Тебе спогадом меду покликав вулик
У незлічений жах шестикутних пеналів.
Тобі знов до душі впорядкований морок,
Що безпечніший, аніж моє божевілля.
Не на мед, а на сльози подібне море,
Але плакати ліпше, ніж братися цвіллю.
Втім, про що я? Авжеж не про вартість меду,
Про царицю твою — погордливу самку,
Про твоє волелюбне безглузде кредо,
Від якого давно — ані дій, ні уламків.
Так, мій голос тремтить, та його не чути,
Він зникає у хорі колишніх коханок,
В віршах ніжності меншає, більшає — трути,
А колись і мене разом з ними не стане.
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Хочеш казку в І залишаться - вірші (16.08.22)
- Що то зі мною, матусю в Пісні (14.08.22)
- Про любов уже все сказано в Пісні (09.08.22)
- Як впаде на дорогу остання зілина в Пісні (02.08.22)
- Листи, у яких немає жодних шансів бути відправленими в Проза (01.08.22)
- Сонячна пара в Новини (27.07.22)
- Востаннє в Проза (25.07.22)