Ми поєднанi вiчнiстю,
та роз’єднанi часом,
Причарованi iншими –
не закоханi ми.
I зiрки не сплiтаються
в миготливi прикраси,
Щоб звiнчати поєднання
iз весною – зими.
Бо мiж нами стiною –
п’ять сторiч iз печалi.
Видно, нас розмiстили
у вiках навмання…
I я бачу крiзь сльози:
ти вiдводиш все далi
По гарячому степу
вороного коня.
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Спогади – сигаретами в І залишаться - вірші (25.05.22)
- РУДОМУ — ОХОРОНЦЮ НАШОГО ПІД’ЇЗДУ в Сонцетяжіння (21.05.22)
- Це я. Не поспішай мене прощать в Мелодія вічних прощань (21.05.22)
- Характерник в Хортицькі дзвони (19.05.22)
- Гість в Мелодія вічних прощань (16.05.22)
- Мати в Я зроду тут живу (07.05.22)
- Чорнобиль в І залишаться - вірші (26.04.22)