У сивих шовках його снів
я — тонесенька павутинка,
обвита навколо серця.
По одній із версій
я — його офіційна жінка,
кинута на жертовник весни.
І безжально розтерзана літом
за русалчині коси,
за мавчині очі,
за те, що він мене хоче,
навіть, коли вже осінь
прокурличе реквієм квітам…
А коли мій останній плач
процвіта у весну барвінком —
він сміється в мені,
бо у всіх-всіх
шовках його снів
я — тонесенька павутинка, —
єдиний охоронець тепла.
18 жовтня 2020
У сивих шовках його снів
Info
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Блін, моє терпіння – не резинове в І залишаться - вірші (23.11.20)
- Майже роман (етюд з натури) в І залишаться - вірші (18.11.20)
- Я мовби заїжджена та іномарка в Неприкаяний блазень (13.11.20)
- Я завмерла портретом в Мелодія вічних прощань (11.11.20)
- Приходь в степи мого тепла в Мелодія вічних прощань (06.11.20)
- Силуети без облич в Пісні (02.11.20)
- Я ніби й не сіяла в І залишаться - вірші (29.10.20)