У чорній річці – кришталеве дно,
Де день вчорашній заклякає, вбитий.
Не пий отрути! Жінка – не вино,
Її не можна просто пригубити.
І кілька крапель випити сумних
Із квітки, ледь розквітлої на стані.
Не горобина ( знаєш, восени
Вона стає солодкою востаннє).
А вранці – чи повія, чи свята –
Всі падають в безодню просто з стебел:
Уже не ти. Але іще й не птах, –
Її не можна випустити в небо.
Але коли скінчиться темна гра,
Ти зрозумієш, розпачем окутий:
Молитва марна. Жінка ще не храм,
Вона лише спокуса і спокута.
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Хочеш казку в І залишаться - вірші (16.08.22)
- Що то зі мною, матусю в Пісні (14.08.22)
- Про любов уже все сказано в Пісні (09.08.22)
- Як впаде на дорогу остання зілина в Пісні (02.08.22)
- Листи, у яких немає жодних шансів бути відправленими в Проза (01.08.22)
- Сонячна пара в Новини (27.07.22)
- Востаннє в Проза (25.07.22)