Аби ти знав, викладачу,
Про що базікаю й мовчу.
Тут щось не те. Боюся знов
До мене стукає любов.
Ми суперечки ведемо,
Але звучать вони, немов
Дует Одарки й Карася,
І співчуває група вся.
П’янить мене цей ризик гри.
Вже розучились говорить
Мої вуста. І тільки очі
Сказати невимовне хочуть.
Я долі опускаю їх:
Іди-но до дітей своїх.
Не дай тобі, Господь, узнать
Як я умію чарувать.
Мене спиняє і навча
Повага до викладача.
26 січня 2021
Аби ти знав, викладачу
Info
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Наталка Фурса. Наші голоси звучать в унісон... в Спогади, рецензії, статті (20.06.22)
- Дев’ятий рік пам’яті по Марині Брацило в Новини (15.06.22)
- Поглядом стрілися, в сні перетнулися… в Ключі від ранку (14.06.22)
- Ноктюрн в Mare Amoris (Морю, з любов’ю) (07.06.22)
- Ноктюрн в Проза (05.06.22)
- Вітаємо видавництва, дружні до творчості Марини Брацило в Новини (28.05.22)
- Спогади – сигаретами в І залишаться - вірші (25.05.22)