До Брами Любові
чоловіки не приносять квітів,
Та їхні серця
б’ються об камінь її.
Над брамою сиво
кружляє тумани вітер,
На Брамі аж плачуть
од співу свого солов’ї.
До Брами Любові
жінки приходять босоніж,
Та всі вони — квіти,
окраса на чорному тлі.
Їх коси, мов змії,
звиваються поміж долоней,
Їх руки ясмином
летять до обличчя землі.
Шукай, мандрівнице!
Хай соняхи ясноголові
Направлять твій крик,
полини кинуть в ноги плащі…
Молися до зорь,
щоб шлях твій до Брами Любові
Приніс твоє тіло
і біле латаття душі.
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Слова, старі, мов баба Горпина в Сонцетяжіння (19.04.21)
- У плетиво з гарячих тіл своє вплету в І залишаться - вірші (16.04.21)
- Колись давно, коли було не треба в І залишаться - вірші (15.04.21)
- І навіть фіранка мене боїться в Мелодія вічних прощань (14.04.21)
- В найбільший шал весняної повені в Мелодія вічних прощань (12.04.21)
- Відеопрезентація Пам'яті Юрка Ноги " Марина Брацило. Поезії прощань..." Автори: Ольга Черненко, Олена Степаненко в Мультімедіа (09.04.21)
- …Ти є у цьому місті в Мелодія вічних прощань (06.04.21)