Весна, мов свічка стоїть. І тихо так!

Від свічки тінню лягла журба.

Ти був найкрашою з моїх вигадок,

Найнебезпечнішою з забав.

 

Всі електрички — за літнім розкладом,
Усі дерева — в зелену тінь…
Я знов потроху стаю дорослою
І вчуся жити на самоті.

 

У небі стигне блакитна туга.
І кожний подих — ковток весни.
Лягаю спати о пів на другу.
І сплю до ранку. І бачу сни:

 

Весняний чортик — зелені ратиці —
Аж до світання відгонить сум…
О, як же знову кортить погратися!
Та я — доросла. Нема часу.