Не молися на тіло моє.
Моє тіло росте з винограду —
Лиш миттєве сп’яніння дає,
Лиш отруту квітучого саду.
Не молися на душу мою,
Бо вона — бедуїн у пустелі.
Поза нею піски постають,
І зростають оголені скелі.
Не молися на очі мої.
Мої очі — порожні зіниці.
Прокотилися в них кураї,
Потім колір змінився і вицвів.
Не молися. На голос хіба?
Та і голос — лише відголосок
Тих пісень, що шепочуть хліба
І співає на вітрі волосся.
Не молися. Прозріння п’ючи,
Ти відчуєш: молитва безсила
Перед злом твоїх темних плачів,
Що в моїм загубилися тілі.
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Гість в Мелодія вічних прощань (16.05.22)
- Мати в Я зроду тут живу (07.05.22)
- Чорнобиль в І залишаться - вірші (26.04.22)
- На небі з квіту черешень в Мелодія вічних прощань (25.04.22)
- Що ти хочеш від мене в Мелодія вічних прощань (22.04.22)
- Наші хлопчики в Пісні (21.04.22)
- Бранка в Хортицькі дзвони (13.04.22)