Я знаю все, що буде і було —
Так, як, мабуть, ніхто того не знає.
Ламаю час у пальцях, наче скло —
І на уламках вічність прозріває.
Тому скажу: все буде — як колись —
На стежці, що із пекла йде до раю,
Бо ще вино чекає на столі,
А серце має те, “що не вмирає”.
Та сплине час, і ніч перетече,
Ти спраглим рухом перекинеш штофа,
Підважиш перехрестя на плече —
І підеш в ранок, наче на Голгофу,
Бо над твоїм палаючим чолом
Стоїть, мов німб, тавро чужого світу…
Я знаю все, що буде і було,
Лише не знаю, як тебе спинити.
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Гість в Мелодія вічних прощань (16.05.22)
- Мати в Я зроду тут живу (07.05.22)
- Чорнобиль в І залишаться - вірші (26.04.22)
- На небі з квіту черешень в Мелодія вічних прощань (25.04.22)
- Що ти хочеш від мене в Мелодія вічних прощань (22.04.22)
- Наші хлопчики в Пісні (21.04.22)
- Бранка в Хортицькі дзвони (13.04.22)