Сірий схід спалахне – і розкрає
Білий світ на червоне ганчір’я
Не журись, мій вишиваний раю,
Буде світлим твоє надвечір’я.
Буде ніч твоя зоряна й пишна,
Мертві тіні розбудять світання,
Хоч і кров’ю стікатимуть вишні,
Дух воскресне і цвітом постане.
Чорне тіло похмурого пару
Заквітчає зелене буяння,
Хай ось тільки дотепимо кару.
Хай ось тільки складем покаяння.
Хай ось тільки покараний Каїн
Усвідомить безодню падіння…
Не журись. мій вишиваний раю.
Стануть воями вранішні тіні.
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Спогади – сигаретами в І залишаться - вірші (25.05.22)
- РУДОМУ — ОХОРОНЦЮ НАШОГО ПІД’ЇЗДУ в Сонцетяжіння (21.05.22)
- Це я. Не поспішай мене прощать в Мелодія вічних прощань (21.05.22)
- Характерник в Хортицькі дзвони (19.05.22)
- Гість в Мелодія вічних прощань (16.05.22)
- Мати в Я зроду тут живу (07.05.22)
- Чорнобиль в І залишаться - вірші (26.04.22)