09 жовтня 2021

Поштова скринька мріє про листи

Друк
Оцінити
(2 голоси)

Поштова скринька мріє про листи.

Її душа — тривожна і порожня.

Вона німа. Чи то німуєш ти,

Адреси забуваючи безбожно?

Я вже давно закинула ключа.

Я вже забула, як, здригнувшись слабко,

Пульсує простір, зміщується час,

Затиснений в одну-єдину крапку.

Поштова скринька майже без мети

Закреслює надію невагому,

Що із-за слова раптом вийдеш ти —

Такий, як є — і трохи незнайомий.

Поштові скриньки іноді мовчать.

Одна із них, сяйнувши раптом біло,

Одним-єдиним обертом ключа

Мене мені поверне без зусілля —

Вона могла б. Проте, чорніє тло.

В її очах німує порожнеча…

І я втрачаю усміх і тепло,

По сходах підіймаючись надвечір.

14.04.97

Повернутись нагору