Оддай мене, мамо! Та ні, не оддай —
Чекають на мене жура та біда.
Люблю? Не люблю? — не питаюся, ні.
Ото тільки й світу, що плач та пісні.
А що за піснями? — то знає один
(Із поглядом долі, з очима біди),
Отой, що його відпускала сама.
Не дай мене, мамо, ой, мамо! Ой, ма!..
Не спалить любові мандрівний вогонь —
Коханий, що вирвався з раю мого.
Під попелом мертвим — тремтіння і жар…
Далеко — світанок, та близько — межа.
Згасають веселі шматочки пожеж…
Не дай мене, мамо: нащо нам чуже!
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Спогади – сигаретами в І залишаться - вірші (25.05.22)
- РУДОМУ — ОХОРОНЦЮ НАШОГО ПІД’ЇЗДУ в Сонцетяжіння (21.05.22)
- Це я. Не поспішай мене прощать в Мелодія вічних прощань (21.05.22)
- Характерник в Хортицькі дзвони (19.05.22)
- Гість в Мелодія вічних прощань (16.05.22)
- Мати в Я зроду тут живу (07.05.22)
- Чорнобиль в І залишаться - вірші (26.04.22)