Оддай мене, мамо! Та ні, не оддай —
Чекають на мене жура та біда.
Люблю? Не люблю? — не питаюся, ні.
Ото тільки й світу, що плач та пісні.
А що за піснями? — то знає один
(Із поглядом долі, з очима біди),
Отой, що його відпускала сама.
Не дай мене, мамо, ой, мамо! Ой, ма!..
Не спалить любові мандрівний вогонь —
Коханий, що вирвався з раю мого.
Під попелом мертвим — тремтіння і жар…
Далеко — світанок, та близько — межа.
Згасають веселі шматочки пожеж…
Не дай мене, мамо: нащо нам чуже!