1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

Ключі від ранку (53)

Воно таке мінливе - кохання. Він такий різний - коханий. У почуття стільки граней! Вони часом міняться веселкою, часом - ранять до крові. У героя стільки облич! Щоб нарешті збагнути незбагненне, варто подивитися в кожне. Але відімкнути світанок і зустріти новий день щасливою можна лише з по-справжньому близькою людиною. Яка подарує коханій ключі від ранку.

Бесаме… бесаме мучо… Пощо ти мучиш? Біль по душі – аль фреско: Гарно – та рано. Витерто есемески. Наче кохання. Ніжності – аж по вінця. Але – для чого? Зайчиками на стінці – Спогад та й спогад. Крутить дурне кіно Телевізор. Може, й не все одно. Але – пізно. Певно, іще не все. Та – по всьому. Що вона принесе…
Море моє чекає – на повертання таїнства. Море у снах про мене бачить мене – щасливу. Знають усі закохані: прагнеш – то дочекаєшся. Знають всі подорожні: прийдеш – лиш будь сміливим.   Тож у неспиннім ритмі берег цілує хвилями: Що вже – але терпіння морю не позичати. Є на нестерпну тугу чайки – нехай поквилять. Є на прийдешню радість сонце…
Сторінка 1 з 2