1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

Ключі від ранку (55)

Воно таке мінливе - кохання. Він такий різний - коханий. У почуття стільки граней! Вони часом міняться веселкою, часом - ранять до крові. У героя стільки облич! Щоб нарешті збагнути незбагненне, варто подивитися в кожне. Але відімкнути світанок і зустріти новий день щасливою можна лише з по-справжньому близькою людиною. Яка подарує коханій ключі від ранку.

Ну, так. Ми розчинилися у ритмі. Хай навіть – розчинилися у зливі. Ще можна научитись говорити. Навчитися ж мовчанню – неможливо. Ну, так. Ми дослухалися звучання. Ми нас в акорди вписували чесно… Та треба народитися – з мовчанням, Одним на двох. Одним на цілий всесвіт. Ну, так, було відстроєно гітари. Та далі – за єдиної умови: Найбільшу кару з найціннішим…
Дві самоти… який кумедний збіг. Інет щораз дає невчасні збої. Цей вечір подаровано тобі. Відтак і ніч – датовано тобою. А ще – мовчанням, сповненим пітьми. І мерехтінням усміху на фото. Мелодіями в лініях німих. Мовчанням, не прочитаним по нотах. І мною, що попри зароки всі До ранку виворожує на каві. Невлад мовчу… У чашку сиплю сіль… Все добре. Правда.…
Сторінка 1 з 2