1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

Ключі від ранку (57)

Воно таке мінливе - кохання. Він такий різний - коханий. У почуття стільки граней! Вони часом міняться веселкою, часом - ранять до крові. У героя стільки облич! Щоб нарешті збагнути незбагненне, варто подивитися в кожне. Але відімкнути світанок і зустріти новий день щасливою можна лише з по-справжньому близькою людиною. Яка подарує коханій ключі від ранку.

Зачекай, дитино. Не спіши з коханням. Я вже накохалась – «вперше» і «востаннє». Напилась по вінця. Наблукалась в хащах. Принц помежи принців, ти – нічим не кращий. Ні води не хочу, ні вина терпкого. Ні казок, ні істин. Погляд. Тільки – погляд. З ніжністю: ти – вдома. Хрускіт: крига тане… Зачекай, дитино. Не спіши з коханням. 09.10.09
Іноді хочеться бути і от такою, й такою ще. Іноді хочеться стати аж такою красивою. І вже ніколи в світі – не запасним летовищем. І ні за які гроші – мудрою, хоч і сивою. Іноді просто мріється – мрії так легко родяться. Так собі – уявляється буде. І навіть так іще. І набридає вабити розумом, а не вродою. так іще…
Сторінка 1 з 2