1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

Ключі від ранку (46)

Воно таке мінливе - кохання. Він такий різний - коханий. У почуття стільки граней! Вони часом міняться веселкою, часом - ранять до крові. У героя стільки облич! Щоб нарешті збагнути незбагненне, варто подивитися в кожне. Але відімкнути світанок і зустріти новий день щасливою можна лише з по-справжньому близькою людиною. Яка подарує коханій ключі від ранку.

А причулося – ніби ти. Так буває: усе – занадто. Я не маю давно мети Окрім пестити руки ката. Окрім кидатись стрімголов У напоєне болем щастя Окрім злизувать тихо кров Із прозоро-тонких зап’ястків. Так буває: ідеш сама (Змій ув очі цілує птаха), Коли в небі засіють мак – Чорний з сірим Чумацьким шляхом. Хто тут винен? Мектуб. Кісмет… Ти забула…
А дотик до шкіриБолить дотепер, наче опік.Відміряно міри.Довершено запит і попит.   І крізь неможливістьУсього, окрім шоколаду,Я слухаю зливуІ вірю у подихи саду.   У більше ніж поряд,У бога інету і аськи.У відстань до моря,Що так скоротилась зненацька.   У раптом-а-щирість,У те, що розкаже синоптик…У дотик до шкіри –Стократ від цілований опік. 3.09.08
Сторінка 2 з 2