1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

Ключі від ранку (55)

Воно таке мінливе - кохання. Він такий різний - коханий. У почуття стільки граней! Вони часом міняться веселкою, часом - ранять до крові. У героя стільки облич! Щоб нарешті збагнути незбагненне, варто подивитися в кожне. Але відімкнути світанок і зустріти новий день щасливою можна лише з по-справжньому близькою людиною. Яка подарує коханій ключі від ранку.

Відпускаю. Якщотобі треба, щоб я відпустила.Відпускати стрілу –чи подужав би стримати лук?Відірвешся пташиною  від нерухомого тілаІ – поволі. По кроку.В безбарвну нічийну імлу.   Це не вперше тобіцілувати прощанням долоню.Вистигати у рухах і снах.Відцвітати в очах.Забувати тепло й шепотіннявологого лона.Неминучість минання.Вогонь. Передсвітня свіча.   Ти минаєш світи,перехрестями русел утікшиВід сліпого плачупересохлих у відчаї днів.Відпускаю – бо знак. Бо стрімкий і…
Вечір тихий, вітром кутий…Не забудь мене забути.   Вечір сонний. Сутінь. Затінь…Не забудь мені сказати,   Що не хочеш. Що – не треба.Що навколо – небо, небо.   Що у нім тобі самотньо.Що прощаємось сьогодні.   Я дивитимусь в тривозі,Як ти клякнеш при порозі.   Як розмову не закінчиш,Як слова ковтаєш інші.   Як мене цілують очі:«Хочу, хочу, хочу. Хочу!!!»…
Сторінка 2 з 2