1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

Ключі від ранку (65)

Воно таке мінливе - кохання. Він такий різний - коханий. У почуття стільки граней! Вони часом міняться веселкою, часом - ранять до крові. У героя стільки облич! Щоб нарешті збагнути незбагненне, варто подивитися в кожне. Але відімкнути світанок і зустріти новий день щасливою можна лише з по-справжньому близькою людиною. Яка подарує коханій ключі від ранку.

лови мої пальці зараз я набираю контрал альт плюс делітлогін пароль сподіваюся ти встигаєш твоє ім’я: ****, мені болить я приміряю більі таки вдягаю   іди за мною бачиш шіфт ентер (м’який перенос)я не умію з тобою занадто різкоссилку лови ja_bez_tebe/uzhe_davnoя вже на грані я майже у групі ризику   лови мої пальціхоча би через інетторкайся змістулегкими скриками пучокзараз я…
Так воно зазвичай. Тане нарешті сніг. Сонце в твоїх очах – Відблиском у моїх. Поглядом прив’яжу – Ніжним, легким ласо. Ми вже понад межу – Дихаєм в унісон. Запросто – крізь стіну, Важко до тебе йти. Я, мов сліпа, торкнусь, Наче не вірю: ти. Сплачуть молочаї. Зрине у небо сміх… Ось і кінець моїй Вимушеній зимі. 2007
Сторінка 1 з 2