1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>

Ключі від ранку (64)

Воно таке мінливе - кохання. Він такий різний - коханий. У почуття стільки граней! Вони часом міняться веселкою, часом - ранять до крові. У героя стільки облич! Щоб нарешті збагнути незбагненне, варто подивитися в кожне. Але відімкнути світанок і зустріти новий день щасливою можна лише з по-справжньому близькою людиною. Яка подарує коханій ключі від ранку.

Так воно зазвичай. Тане нарешті сніг. Сонце в твоїх очах – Відблиском у моїх. Поглядом прив’яжу – Ніжним, легким ласо. Ми вже понад межу – Дихаєм в унісон. Запросто – крізь стіну, Важко до тебе йти. Я, мов сліпа, торкнусь, Наче не вірю: ти. Сплачуть молочаї. Зрине у небо сміх… Ось і кінець моїй Вимушеній зимі. 2007
Не слід загадувати. Отже, Не загадаю – зворожу. До речі, ночі все коротші, А ми не перейшли межу. Ми тільки стали на порозі. Лиш тіні пальці заплели. У нас один лишився козир – І той ми весело „здали”. Не знаю, певно мали бути Букети і стоги причин… Спиває тіло смак цикути З руки у тебе на плечі. І знаєш: це…
Сторінка 1 з 2