Ключі від ранку (46)
Воно таке мінливе - кохання. Він такий різний - коханий. У почуття стільки граней! Вони часом міняться веселкою, часом - ранять до крові. У героя стільки облич! Щоб нарешті збагнути незбагненне, варто подивитися в кожне. Але відімкнути світанок і зустріти новий день щасливою можна лише з по-справжньому близькою людиною. Яка подарує коханій ключі від ранку.
21.03.18
Я отямилась щойно на березі сну
Я отямилась щойно на березі сну. Навкруги – недитяча казка. Я тону в цьому погляді, справді тону. Порятуйте мене, будь ласка! В цьому погляді бризками – ніжність і сміх. І на денці іще – невловимо – Що одні ми. Одні. Ми самі серед всіх Із розкритими настіж очима. Що віднині не треба ні сліз, ні вина. Якщо хочете…
Опубліковано в
Ключі від ранку
26.02.18
Ти мені потрібен
Ти мені потрібен: У розмовах – срібло. Виплавлене в тиглі. В ніжності застигле. Я була у тусі. Я висіла в чатах. Я вже майже злюся: З ким би помовчати? У дзвінкім клечанні І в зимовім сріблі Ти – моє мовчання. Ти мені потрібен. 30.08.07
Опубліковано в
Ключі від ранку
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Мені здавалось ти мене гукав в І залишаться - вірші (16.11.18)
- Чуєш чи не чуєш… в І залишаться - вірші (14.11.18)
- Та веселка мені не дає спокою в І залишаться - вірші (14.11.18)
- Сни мої- шиті шовком в І залишаться - вірші (12.11.18)
- Ну, понеслося в І залишаться - вірші (12.11.18)
- Чекала на тебе-тихо й залюблено в І залишаться - вірші (09.11.18)
- Не можеш забути літер в І залишаться - вірші (07.11.18)