Перепустка в вирій (63)
Темп нашого існування - космічно шалений. У намаганні встигнути, зловити, осягти неосяжне ми підганяємо самі себе: швидше! швидше! Що там подумати - просто зупинитися й побачити щось окрім намічених цілей і то годі. Але іноді таки зупиняєшся. Озираєшся здивовано і пригадуєш: душі народжуються крилатими. І вони прагнуть своєї природної стихії, свого неба. А світ, як і за часів Григорія Саввича, ловить. А побут плете такі зручні тенета! І іноді почуваєшся таким знекриленим, що, здається, для того, щоб податись у вирій - і то потрібна віза. Чи хоча б перепустка. Кожному - своя.
08.05.19
Лиш пахощами дихай. Не дивися
Лиш пахощами дихай. Не дивися. Такий він, цвіт духмяного горошку. Життя моє, метелику барвистий! Чи втішило кого – бодай на трошки? Що ти зробило – перш ніж далі, далі? Дало чиємусь погляду притулок? Комусь у серці світлом засміялось? Чиїсь печалі крилечком змахнуло? Можливо, так. Тоді – зітхни легенько. І усміхнись оманливому «нині»: Твоє майбутнє – у дитячій жменьці.…
Опубліковано в
Перепустка в вирій
23.08.13
А от цікаво
А от цікаво – маком? Чи може справді медом? Стільки тих Божих знаків – Кожному вродить щедро Кожному – лиш просили б Кожному лиш – бажали… Дай мені, Боже, сили – Де воно, те кружало Знамо: там, де лежало. Ясно: там, де лишили Господи! Відшукала Трішки – від Тебе – сили От і стою – примара От і стою –…
Опубліковано в
Перепустка в вирій
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- 22 жовтня 1973 року привітав світ Юрій Нога в Новини (22.10.20)
- Зелені відлуння дзвінкого холодного літа в Благовіст (19.10.20)
- У сивих шовках його снів в Благовіст (18.10.20)
- ЛИЦАРЮ МИНУЛОГО в Хортицькі дзвони (15.10.20)
- Один по одному, мов кролики – із капелюха в І залишаться - вірші (12.10.20)
- Це тільки листя, тільки листя в Я зроду тут живу (12.10.20)
- Розлуки золоте крило в Мелодія вічних прощань (12.10.20)